Статті

Долина Кобзаренка: екскурсія заводом

25 Січня 2019 913

Цех «Заводу Кобзаренка»
Цех «Заводу Кобзаренка»
Traktorist.ua

Якщо їхати трасою Київ — Суми, то в районі Ромен чи Недригайлова можна звернути до невеликого селища Липової Долини. Саме там розташовується  «Завод Кобзаренка» — один із лідерів виробництва сільгосптехніки в Україні.

Команда Traktorist.ua, «озброївшись» фотоапаратами й диктофонами, вирішила завітати на завод, щоб дізнатися, як же влаштована робота на підприємстві, про яке знають не тільки в Україні, а й далеко за її межами.

Завод у Липовій Долині

За 25 років (ювілей відсвяткували влітку) завод став лідером в Україні із виробництва тракторних причепів, експортує техніку до всіх континентів, а також, попри будь-яку політичну та економічну ситуацію, кожного року збільшує прибутки та розширює виробництво. Наприклад, наприкінці грудня «Завод Кобзаренка» відкрив нову філію у Ромнах Сумської області.

Читати по темі: Сільгосптехніка made in Ukraine: Сумщина

Екскурсію заводом нам провели особисто директор Анатолій Кобзаренко та менеджер з продажів Яна Макарчук.

«Історія заводу розпочалася в 1993 році, щойно я повернувся із Німеччини та створив підприємство. Я був першим працівником на ньому, далі прийшли ще 3-5-7 і більше людей. Через п’ять років наша команда вже мала понад сотню співробітників. Усі працювали в мене вдома у дві зміни, навколо хати були побудовані гаражі», — згадує директор і засновник підприємства Анатолій Кобзаренко.

Першими виробами заводу, з якого розпочалася історія підприємства, були тачки. Їх тут роблять і досі на окремому майданчику. Навіщо цим займатися, якщо попитом користується більш дорога та габаритна техніка?

«Як кажуть: «Вчися цілуватися на помідорах». А у нас так: «Учись працювати на тачках». Тому працівники, які приходять на підприємство після училища, варять тачки, а вже потім переходять на іншу техніку», — пояснює Анатолій Кобзаренко.

Тачки заводу

Все ж, найбільший прибуток підприємству приносить реалізація великогабаритної техніки.

До структури підприємства входять два виробничих майданчики в Липовій Долині, нова ділянка у Ромнах, зерносушильний комплекс у с. Байрак Липоводолинського району та підприємство «Кобзаренко-Агро», яке займається вирощуванням сільгоспкультур. Окрім цього, розпочато будівництво заводу Kobzarenko sp. z o.o. в Польщі, яке мають завершити найближчим часом.

Читати по темі: Четвертак. Репортаж з ювілею Заводу Кобзаренка

Як усе працює?

Перед в’їздом на територію заводу майорять прапори близько 30 країн, до яких компанія експортує свою продукцію.

Виробничі потужності підприємства містять понад десяток цехів, серед яких: заготівельні, плазмової порізки металу, комплектувальні склади тощо. За кожним цехом закріплено кілька видів техніки, яка виготовляється, або комплектуючі до неї. Єдиного збирального конвеєра немає, між цехами «напівфабрикати» перевозять за допомогою навантажувачів.

Прапори на вході до заводу

Нові розробки проектує інженерно-конструкторське бюро за участю головного конструктора та особисто Анатолія Кобзаренка. Цей же відділ відповідає і за створення 3D-моделей різних елементів техніки, які потім відправляються до цеху різки металу. На заводі працює 17 конструкторів. Більшість із них іногородні та проживають у гуртожитку, про який розповімо трохи згодом.

Багато процесів на заводі автоматизовано. Наприклад є автоматична фарбувальна камера (хоча частину комплектуючих продовжують фарбувати вручну). Різка металу також проводиться автоматично, операторові залишається тільки  контролювати роботу станків.

Зварювальні ж роботи проводяться як вручну, так і за допомогою спеціальних верстатів.

«Дуже важливо, що ми самі робимо шнеки. Зварюємо в стик. Раніше зварювали «в нахльост». А сьогодні спеціальні  верстати зварюють так, що немає жодного зазору між шнеком і трубою», — показує приклад зварювання Анатолій Кобзаренко.

Анатолій Кобзаренко

Незвичайним є й спосіб шліфовки комплектуючих із нержавіючої сталі. Для цього на заводі використовують порцелянову крихту, яку закупають в Німеччині по € 8 тис./т. За словами Анатолія Кобзаренка, за такого способу шліфування, молекули Fe не потрапляють на нержавіючу поверхню деталей, що допомагає уникнути їхнього окислювання.

Порцелянова крихта

Комплектуючі для техніки компанія виготовляє сама, а також купує за кордоном.

«Комплектуючі у нас з усього світу, а найбільше — з Італії, бо з цією країною налагоджено хороші зв’язки. Звідти постачають редуктори та спіралі», — говорить Яна Макарчук.

На Апеннінах закупають і напіввісі ADR. Але, за словами Анатолія Кобзаренка, скоро таку продукцію будуть виробляти самі, на заводі.

Проте й українських комплектуючих у техніці «Заводу Кобзаренка» достатньо, що дає змогу брати участь у програмі компенсації вартості техніки.

Система опалення

Особливої уваги заслуговує система опалення заводу.

На генерацію тепла для всього заводу працює централізована котельня на щепі, а в цехах, де потрібно додаткове тепло (наприклад, у фарбувальному), використовують печі, які працюють на соломі. Паливо горить за надвисоких температур і тому майже не утворює диму, тож такий спосіб опалення є доволі екологічним.

Солому для опалення підприємство отримує від сусідніх агрофірм. Співпрацюють за такою схемою: завод тюкує солому агрогосподарствам, забираючи в рахунок оплати 50% від усієї соломи.

Тюки соломи на заводі

Щепу на підприємстві також виробляють самі.

«Ми хочемо перевести все централізоване опалення на щепу. Є у нас подрібнювач деревини, їздимо посадками зі своєю технікою. Щепу зберігаємо під агроволокном», — розповідає Анатолій Кобзаренко.

Окрім цього підприємство закупило потужний екскаватор для корчування лісопосадок, котрі виходять на поля. Не збираються тут зупинятися тільки на виробництві щепи — Анатолій Кобзаренко розповів про плани побудувати пелетну лінію. Але на сьогодні обладнання, що пропонують в Україні, недосконале, тому директор не поспішає з цим напрямком.

«Зараз ми розробляємо установку для просіювання щепи, будемо відділяти різні фракції. Пелета нині коштує по 4 тис. грн/т, а ми будемо пропонувати щепу по 2 тис. грн/т. До того ж вони дають однакову кількість тепла», — ділиться планами Анатолій Кобзаренко.

Продукція та її реалізація

На сьогодні підприємство виробляє:

  • 20 видів тракторних причепів;
  • 6 видів перевантажувальних бункерів;
  • 10 видів цистерн для води, рідини та засобів захисту рослин;
  • 20 видів різноманітних шнеків;
  • причепи для перевезення тюків соломи;
  • зернопакувальне обладнання;
  • відвали та ковші;
  • теплогенератори на щепі й соломі;
  • розкидачі міндобрив.

Продукцію в основному виробляють на склад або під конкретного клієнта, 50% техніки йде на експорт.

Логотип заводу

Для кожної моделі техніки на початку року прописується індивідуальний план продажів. За словами Анатолія Кобзаренка, план може змінюватися протягом року — в залежності від ситуації. І якщо цього року було виконано план в 1 млрд грн продажів, то на 2019 р. вимоги до відділу продажів будуть уже на рівні 1,4-1,5 млрд. грн.

Для постачання техніки є своя логістична служба. А для експорту в Європу створено окрему компанію, яка доставляє продукцію заводу на нових тралах від Mercedes. Вся техніка заправляється на території заводу на автоматизованій АЗС, яка не потребує людського втручання.

«Автопарк у нас дуже великий, тому техніку не тільки  виробляємо, а й привозимо до господарства. Тобто, ми клієнта супроводжуємо «від і до». Є гарантійне та післягарантійне обслуговування», — наголошує Яна Макарчук.

Яна Макарчук

За словами пані Яни, у заводу є продукція, складна для запуску в експлуатацію (розчинні станції, бункери-накопичувачі). У такому випадку до господарства обов’язково виїжджає сервісна служба і допомагає у запуску техніки . Є гарантійне обслуговування, в одно- чи триденний термін передають деталі або виїжджає сервісна служба.

Турбота про працівників

На підприємстві працевлаштовано близько 800 чоловік, а середня заробітна плата співробітника становить 11 тис. грн на місяць. Більшість працівників — із Липоводолинського та Роменського районів.

Завод працює у три зміни. Перша зміна розпочинається о восьмій ранку і триває вісім годин. За великої кількості замовлень зміну можуть збільшити до 12 годин або додають іще одну. За словами Яни Макарчук, у літній час велика кількість замовлень, тому завод не зупиняється ні на годину. Рекорд 18го року – 12 вантажівок на завантаження в день.



На території розміщено велику їдальню, частину ціни обіду в якій оплачує підприємство. За словами директора Анатолія Кобзаренка, обід коштує близько 20 грн. Страви тут готують в армійській печі, яку пан Анатолій привіз із Польщі. Піч опалюється дровами та являє собою резервуар, заповнений киплячим машинним мастилом, де розміщені котли для приготування їжі. На смак виходить схоже на страви, приготовані у кам’яній печі.

Крім того, є безкоштовний спортзал, де всі охочі можуть займатися на тренажерах та грати у настільний теніс.

Співробітників із найближчих населених пунктів привозять численними автобусами, а для приїжджих є гуртожиток. Для цих цілей переобладнали колишню контору комбікормового заводу, залишки якого розташовані поруч із «Заводом Кобзаренка».

«Це малосімейні гуртожитки, тобто з кімнатами на дві особи, та туалетом і душем в загальному коридорі. Також в приміщенні обладнано VIP-номери для іноземних делегацій», — розповідає Анатолій Кобзаренко.

Іноземних гостей на підприємстві можуть не тільки розселити, а й добряче пропарити: на першому поверсі гуртожитку є сауна з басейном та великим залом для відпочинку.

Зала для відпочінку в готелі

Кобзаренко-Агро

Розповідь про підприємство була б неповною без аграрного підрозділу компанії «Кобзаренко-Агро». В техпарку господарства — в основному трактори Case IH. Анатолій Кобзаренко каже, що ця марка подобається бригадирові.

«Трактористи відпрацьовують зміну, а поки сплять — бригадир сідає за кермо трактора і працює вночі. Каже, що у захваті від роботи в полі», — сміється Анатолій Кобзаренко.

З причіпної техніки використовують обприскувачі Berthoud, агрегати Lemken, сівалки Great Plains .

Зембанк підприємства становить 200 га, на яких цього року вирощували кукурудзу. Цьогорічний урожай на момент нашого візиту (початок грудня) ще продати не встигли — чекали на вищу ціну.

Є чим підприємству і досушити врожай — у с. Байрак встановлено зерносушильний комплекс на щепі, який завод розробив разом із KMZ Industries. Сушарка має потужність 25 т/год кукурудзи, водночас потреба у щепі становить 48 куб.м за день.

Цього року, заводу — 25

На завершення

Ми довго ходили заводом, розглядали сучасні лазери, спостерігали за процесом автоматизованого фарбування, слухали натхненні розповіді засновника заводу, а в голові була лише одна думка: «Як круто, що все це відбувається в Україні, коли, попри різні труднощі, вдається рухатись уперед».

У цеху «Заводу Кобзаренка»

А більше історій про заснування заводу та трудові будні зовсім скоро читайте в інтерв’ю з Анатолієм Кобзаренком на  Traktorist.ua.

(с) Катерина Барило, Губін Андрій, 2018, Traktorist.ua



Радимо почитати